| |
Судя по сообщениям СМИ, большинство акций проходят в целом мирно, без применения насилия и противоправных действий со стороны протестующих. Тем самым ими реализуются демократические права на свободу выражения мнения, свободу собраний и ассоциаций, которые гарантируются основополагающими международными договорами и соглашениями, в т.ч. Международным пактом о гражданских и политических правах.
Что касается реакции властей на эти протестные выступления, то можно констатировать наличие в ней элементов неоправданной жесткости и в ряде случаев непропорционального применения силы. Новостные каналы регулярно показывают сцены грубого разгона органами правопорядка палаточных лагерей и мирных демонстраций протестующих.
Мы не подвергаем сомнению важность обеспечения общественной безопасности и правопорядка и необходимых действий властей в рамках конституционной законности и соответствующих международных обязательств. Вместе с тем, вынуждены констатировать, что правительства, столкнувшиеся с волной протестов населения, не всегда действуют адекватно. Очевидно, что одними силовыми методами не снять существующие в обществе проблемы и не удовлетворить законных чаяний митингующих. Для этого требуется основательная корректировка национальной политики в социально-экономической и финансовой сферах в условиях растущей нестабильности в мировой экономике.
Исходим из того, что руководство упомянутых государств будет выстраивать свою практическую линию в отношении мирных манифестаций в строгом соответствии с международным правом и общепризнанными нормами в области прав человека и основных свобод. Мы продолжаем внимательно следить за развитием ситуации. © МИД РФ, via vedomosti | |
|
Що якби всі Месники були зображені так, як зображена єдина Месниця?
via присвячений темі стереотипно-дикого зображення жінок блог Esher Girls
На довісок: про те спроби реально відтворити жіночі та чоловічі пози на обложках. Останні, знамо діло, знааачно природніші та впевненіші :) | |
|
За моїми власними спостереженнями — ціни на продукти в Києві якщо й відрізняються від цін в Брюсселі та Берліні — то в більшу сторону. Якість не мав нагоди попорівнювати, однак думаю, що кото-тест не бреше. А «сирний продукт», масло типу «спред» і решта їх маленьких друзів лежать прямо у найближчих магазинах. | |
|
Відео, Мобілки та Відкрита Мережа — або чому Mozilla буде підтримувати h.264.
TL;DR:
Все летить під три чорти…
Залишилися із сотні
Тільки двоє — я і ти,
Щось не склалося сьогодні…
Навернувся батальон,
Відстрілялася гармата,
Ми ж тримаємо кордон
Та воюємо завзято.
Кулемету вже гаплик —
З нього більше не пальнемо.
Слухай, друже-бойовник,
Ми від долі не втечемо.
Не прийдуть допомогти,
Бо підмоги не послали…
Знову буде, як тоді —
Нас з тобою наїбали. | |
|
Послухав під час ранкової прогулянки інтерв’ю Кличка Познеру. Майже година, але варто слухати з початку і до кінця.
Познер: А вот у вас на сайте написано что вы считаете себя величайшим боксёром всех времен и народов,…
Кличко: Га? Я такого не говорил никогда, это какой-то фанат перекрутил.
Познер: А вот когда вы ушли с ринга и сказали что «ещё не знаете что будете делать завтра»…
Кличко: Шо? Я такого не говорил никогда, я всегда знаю что буду делать завтра. Это какой-то журналист выдумал.
Познер: а вы вообще не пробовали подавать на нерадивых журналистов в суд?
Кличко: так никакого времени не хватит.
Далі Познер постійно в інтерв’ю під’ябує «по информации такой-то газеты, может, конечно, она неточна…». Кличко терпить.
Далі питає у нього про такі лакмусові теми як Євро чи Азійський союз — Кличко однозначно вибирає Європу. Що й не дивно для людини що жила там купу часу і ставить лозунгом «догонимо Словаччину і Польщу». І про УПА.
Про УПА Кличко каже що тема складна, я її чіпати взагалі не хочу. Познер давить. Кличко відзначає що «на думку багатьох людей вони воювали і проти фашистів, і проти комуністів за незалежну Україну, і єдину объєктивну оцінку дасть історія». Познер чи то переводить тему, чи то просто перепитує в міру свого московського розуміння «як прибалтійські СС?»
На що вже Кличко відповідає чітко і зрозуміло про те, що людей у формі СС не підтримує ні в якому разі.
По політичним сайтам понеслась новина «Кличко раскритиковал УПА: „Люди, которые поддерживали фашизм, вызывают лишь негативные эмоции“».
Кличко, гортаючи інтернет: йопт, а що я вам казав про журналістів? | |
|
До поста пана ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=92.1) dyedfox Більше ніж браузер.
Мозіловці теж в курсі, що Хром обігнав Фокса у світовому масштабі, і вони цим дуже занепокоєні. Але зовсім не тому, що це означає близький кінець Мозіли через нестачу грошей. З ними наче все більш менш нормально, тому що хоча відсоток Лиса почав падати, абсолютна к-ть користувачів продовжує зростати. І те, що невдовзі спливає термін контракту з Гуглом насправді неважливо. Наразі на лисиці сидить за 400 млн. користувачів, і контракт приносить Гуглу непогані гроші. Якщо ж вони вирішать вистрілити собі в ногу і висмикнути килимок з під Лиса, то Майкрософт і дня не думатиме над можливістю підписати аналогічну угоду щодо свого пошуковика Bing. Дехто з розробників вже виказував думку що нині Гугла треба стерегтися більше ніж Редмонда, і Bing може шукає трохи гірше, але має кращу політику приватності.
Що сильно турбує Мозілу так це те, що через падіння відсотку утікає сила, вага організації, її можливість впливати на розвиток Мережі. Можливість блокувати шкідливі ініциативи (типу h264 в відео) та просувати корисні. І, якщо так піде, то те, якою буде Мережа через кілька років визначатимуть кілька компаній, керуючись лише своїм власним інтересом. Не зважаючи ні на відкритість мережі до інновацій (ціну входу в бізнес) чи на приватність користувачів.
Ось це — буде означати програш Мозіли як проекту і організації. Бо вона створювалась не для того щоб «зробити браузер і розбагатіти», а для того щоб змінити мережу. І виграла на цьому полі перший раунд: з гегемонією IE покінчено.
Другий раунд складніший в багато разів. Майкрософт до пори просто ігнорувала Мозілу і розпустила весь свій відділ IE, за що й поплатилась. Гугл наймає найкращих розробників, і має один лише рекламний річний бюджет на Хром у кілька разів більший ніж Мозілловський весь. Хром рекламується по телевізору, куча програмулін (навіть нині майкрософтовський Skype) ставлять Хром за компанію. Недогледів користувач галку — має на комп’ютері Хром.
Та й Майкрософт вже не спить, IE9 вже досить непоганий браузер, а за Apple годі й казати.
А тепер найголовніше. Найголовніше нині це те, що десктопи як такі відходять у минуле. Їх місце займають планшети і смартфони. А на планшетах і смартфонах стоять або Android від Гугла, або Windows від Microsoft, або iOS від Apple. Всі йдуть зі своїми якісними браузерами. Доля мобільного Firefox на цих пристроях зараз мізерна.
По прогнозам, через кілька років вони будуть складати більше половини всіх інтернетових пристроїв. Тож, якби навіть Firefox зберіг свої нинішні 30% на десктопах, це стане вже неважливо.
Отака, розумієш, загогулина. Усвідомлюючи цей виклик Мозіла нині
1) форсує зусилля по розробці мобільного Firefox і
2) старається по-максимуму скористатись своїм єдиним козирем проти трьох мега-корпорацій — своєю ідейністю і відкритістю. Підключити до роботи якомога більше своїх прихильників, котрі люблять її за те, що такої нахабної реклами, наприклад, у Firefox не буде ніколи, на відміну од.
Побажай нам удачі в бою. | |
|
Буду сьогодні ввечері у пабі Бундес (біля книгарні Є на Золотих Воротах) — кому цікаво розвіртуалитись / послухати про Мозілу / прибарахлитись значком чи наклейкою — приходьте. | |
|
По мотивам предыдущего обсуждения Тим Минчин исполнит замечательную песню:
| |
|
Про сабж зустрічаються у ленті лише ядучі пости, останнім часом частіше:
З цього приводу хочу відзначити наступне:
- Наявність у протестному руху ледацюг і бовдурів не означає автоматично що він весь з них складається. Має бути очевидно. Васісуалії Лоханкіни незнищенні.
- Наявність bright sef-made хлопців також не означає автоматично що у суспільстві все ок. Вони траплялись навіть при рабовласницькому ладі.
Як судити? Як завжди судимо, коли хочемо якоїсь об’єктивності — числами. Вони, наприклад, такі:
Зростання реального прибутку з ростом продуктивноті роботи (технологій)
Відношення прибутку найбагатшого відсотка населення до середньої решти:
Інфографіка в повний розмір + додаткові графіки — це іллюстрація до статті The Limping Middle Class в New York Times.
А ось тут про те саме від The Economist: Income inequality in America: The 99 percent .
І ось як цю ситуацію сприймають свідомі американці: Wall Street Isn't Winning – It's Cheating : гра нечесна! Ми не проти того, щоб працьовиті і талановиті отримували багато, ми не проти того, щоб дурепи з гуманітарним сладом ума йшли на дно — але ми проти того, щоб найбагатші писали правила під себе і мали мега-гешефти лише на тому, що грають у гольф з правильними людьми.
І хоча з глибин нашого піздєца американські проблеми виглядають не надто тяжкими — я вважаю що протестанти в цілому мають рацію. Числа говорять за них. | |
|
Сьогодні в КПІ виступав старший радник ГосДепу по інноваціям Alec J. Ross. Людина, котра організували grassroots кампанію Обами у 2008, і нині відповідає за розвиток свободи інтернету по світу. Читав лекцію «Інтернет як глобальна пратформа», хоча слайди було озаглавлено як «21-st century statecraft». Але це, напевне, для таких лекцій в КПІ традиція, з темою Зітрейна, помниться, теж була нестиковочка.
Алек розпочав з того, що прадід його був родом з України, а потім розповів наступне, по тезам:
- «Інфраструктура» нині — це інтернет. У попередні століття ключовими елементами розвитку міст були порти, потім залізниці, потім хайвеї — нині це широкі канали зв’язку.
- Медіа нині — це теж інтернет. Листи, газети, радіо, телевізор — нині це все йде через браузер.
По всьому світу помітна тенденція переходу від ієрархічних структур до децентралізованих. «І я не пропагую, це просто є, на добро чи на зло».
Привів приклад того, як відбувались арабські революції: самоорганізовані, без координації зверху, з широким застосуванням громадянського журналізму, та без визначних лідерів, на котрих би все було зав’язано. Підколов аудиторію тим, що ніхто, жоден з присутніх не знає імен керівників повстанців.
Доводив що, хоча в принципі і можливо мати «контрольований інтернет», толку з нього буде десь як з «контрольованої демократії» — небагато. А ж нині, для того щоб країні триматись на плаву, треба постійно впроваджувати інновації і винаходи. Що величезні компанії, які рухають нині економіку Штатів уперед — засновані лише в останні десятки років. Отже, перед ель президенте постає вибір: або втримати владу, або приректи свою країну на відставання. «If Ukraine wants to be a global leader…» — всі присутні ввічливо змовчали.
На питання дівчини про долю журналістів у 21-му столітті Алек повідомив що їм буде нежирно — це поле витоптують громадяни з блогами та мобілками. Деякі зірки журналістики звійсно лишаться, але небагато їх буде.
На питання про зображення насильства в інтернеті сказав що все одно, на його думку — уряд не повинен намагатись контролювати інтернет. Від цього все одно буде більше зла ніж користі.
А що робити коли уряд зі страху перез заворушеннями вирубить провайдерів та сотові вишки? Ну, тяжко буде. Але на випадки не настільки крайні, борцям за свободу даних госдеп допоможе з обходом файрволів, з шифрувальним софтом тощо. Хтось спитав про куди звернутись, ми, мовляв, якраз робимо секюрну децентралізовну IM-систему. «Contact me on Facebook. Seriously».
Ще хтось спитав (російською, що характерно) про те, як же от «Китай росте, а там же нема свободи». Алек його зрізав під корінь вказавши на те, що Китай-то в цілому росте, але про інновації звідти нічого не чути. Збиральний цех розвинутих країн, не більше. Такий рост має зависоку ціну і невдовзі закінчиться.
На моє питання про те, що ж робити нам, жителям країни де мережеві структури і громадянське суспільство програють у боротьбі з феодально-ієрархічною структурою доповідач лише поспівчував. «Так, інтернет це лише засіб, і так, його можуть і будуть використовувати обидві сторони. Ієрархічні структури дійсно стійкі — неспроста вони існували тисячоліттями. Вашу ж країну ви знаєте краще за мене — тож думайте самі».
Якраз на днях я читав лекцію про те, що, на жаль, поки що ієрархії виграють частіше, і зуміти перескочити від закритого до громадського суспільства вдається небагатьом. Про цю величезну інерцію вертикального мислення та патріархальності, до речі, глибше написано у Пантама в «Творенні демократії». Про те як в однієї половини Італії вийшло, а в іншої — ні, і чому.
Такі діла.
Рекомендована література:
| |
|
 Ну, пацаны ж обещали что «Всьо будет Донбасс» — вот и стараются. | |
|
Вчора йду додому десь об одинадцятій, за 50 метрів від під’їзду зачуваю пацанські матюки. Не викриками, до бійки, а так — бесіда. Підійшов і взрів сцену, котрої ще тут не бачив і ніяк не очікував.
На лавочці четверо хлопців при світлі ліхтариків грають у шахи та нарди. | |
|
И в этом я с т. Путиным полностью и искренне согласен.  ( Читати більше ) | |
|
Сегодня Яндекс сообщил о выходе нового релиза поискового алгоритма под названием Рейкьявик. Новая поисковая платформа учитывает языковые предпочтения пользователя и подстраивается под них.
Теперь информация о том, нужны ли пользователю англоязычные ресурсы, используется при ранжировании. Если у человека есть необходимость в этих источниках, Рейкьявик выдает ему среди первых результатов поиска больше ссылок на них. Чем меньше пользователь кликает на англоязычные результаты, тем меньше он их видит. | |
|
На размазней-норвежцев мы смотрим свысока. Так же свысока, а на самом деле снизу, смотрят на нас бесконечно борющиеся за выживание жители Индии, Мексики или Китая. «Какие они там странные. Пенсии по триста долларов, зажрались, у нас зарплаты в три раза меньше. Останавливаются на красный свет, когда можно проехать — смешные. Голубей кормят, вместо того чтобы поймать и съесть. Тем более уток в парках. Видят одиноко идущую женщину и не отбирают у нее сумку, а ведь там, может, деньги». С точки зрения жителей Кении или Ямайки мы тоже неприспособленные к жизни лохи. Но значит ли, что мы хуже?
Фраза из норвежского учебника истории. «В 1830-е годы усилилась активность крестьян в парламенте». В парламенте. В 1830-е. Крестьян. Пока этого не прочувствуешь, нам Норвегии не понять. slon.ru/blogs/baunov/post/604033/ | |
|
Пані jaga_lux померла. Я не мав честі знати її особисто, але від цього мені не менш сумно. | |
|
Гугл недавно оприлюднив цікаве: вагу міжмовних посилань. І побудував інфографіку про те, скільки і на які іншомовні сайти хто посилається. Ось наші края, в долі на 2008 рік, англійська не включена:
Ось окремо про те, скільки різні сайти посилаються на англійські джерела:
Все досить очевидно: і несамостійність українського сектору (та й звідки б їй взятись, коли навіть провідні сайти України йдуть російською), і відокремленість та неанглійськість, а отже відсталість російськомовного сектору. Навіть пара інших «центрів тяжіння»: французька та німецька посилаються на англійські джерела в півтора-два рази частіше ніж ми чи росіяни.
У грузинів вийшло перейшли на отримання інформації з перших рук, за них можна порадіти. А біларуське 0.2 на першому графіку сильно дивує. | |
|
Прочитавши чудову статтю Остапа Перевірка прапором у голові склалось розуміння як саме варто висловити своє відношення до запланованого дійства.
- Публічно: бо інакше нема сенсу.
- Позитивно: для абсолютної більшості співгромадян 9-те травня є святом, і було б глупством намагатись перетворити його на день поминовення жертв війни тоталітаризмів. Звичне свято неможливо відкинути, тому слід намагатись повернути його в український бік.
- Мирно: формальний закон, недавно принятий янукодлом, не на нашій стороні.
Оскільки Київ не Львів, то червоних ганчірок буде повно, але принаймні трохи розбавити їх своїми плакатами варто. Широкоформатний друк — це зовсім недорого, а в кадрі репортажу принаймні не буде «всенародної підтримки курса партії». Потім плакат можна приклеїти на годящу тумбу.
Приймаються ідеї, поки що придумалось Слава борцям з окупантами!, де український прапор гордо ріє над розламаними свастикою та серпом-молотом. Також просто текстом Победителей можно и нужно судить! В. И. Сталин.
Також згадується шикарна тєнь пабеди Пекельного Бульби, але вона непозитивна і тому більше годится для розклеювання, ніж як банер.
Update: З одним товаришем зустрічали колону демонстрантів плакатом A1 (svg), напроти м.Хрещатик. Зайняли місце за півтори години. Свято виявилось менш совковим ніж очікувалось. Хоч червоного і вистачало, але жовто-блакитного теж не бракувало.
Здивувала кількість міліції в формі та в штатському. О восьмій годині, коли народ ще тільки починав підходити, коротко стрижені хлопці 18–25 рр стояли ланцюгом вздовж дороги, періодично повз них проходило начальство і щось питало чи давало вказівки. О дев’ятій вони відступили на тротуар і розмістились приблизно через чотири глядачі.
По плакатику ментоначальство питань не мало жодних. | |
|
26 квітня 1986р. ми всією сім’єю зустріли у с. Приволля на Донбасі — гостювали у діда-баби з маминої сторони. А на першетравня батьки з нами, дітьми, вернулись у Київ, бо треба ж буде виходити на роботу!
Про ситуацію знали з телевізора, а по телевізору віщали що «усе під контролем, небезпеки нема». Як казала мама, «на нас тут всі тааакими очима дивились…»: всі як могли намагались виїхати З, а Бабичі повернулись У. На вокзалах казала жах що діялось, а заводський автобус з тими дітьми, на яких вдалось вибити путьовки, проводжали як в останню путь. Ми ж з сестрою сиділи вдома з закритими вікнами і чекали поки приїде машиною дід і забере нас в село.
Це ми з мамою 22-го дивились ось цей фільм, вона і згадувала.
Знаєте як те рильце в телеящику, котре народ заспокоювало, називали? «Чорнобильский соловей». А призваних на реактор резервістів натурально і називали «партизанами». Один мій родич з Закарпаття так сам туди набився і поїхав, бо на ліквідації платили добре. Ще й дружина його вклинилась туди ж, по гроші і за компанію. | |
|
|
